Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
вру́на (уру́на) — 1) = врунь — густі сходи посівів; руна; слово походить від рунь «пророчий знак». І врунь зелена кущиться за обрій (А. Малишко); 2) густа вовна з овець (від слова ру́но). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 119.... смотреть